ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
Щороку 27 січня Україна разом із міжнародною спільнотою вшановує пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами Голокосту. Саме цього дня світ згадує одну з найстрашніших трагедій в історії людства — масове знищення єврейського народу нацистським режимом у роки Другої світової війни. Дата була офіційно встановлена Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році й приурочена до визволення у 1945 році в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
За історичними оцінками, під час Голокосту було вбито близько шести мільйонів євреїв, серед яких — майже півтора мільйона дітей. До початку нацистського вторгнення в Україну у червні 1941 року на її території мешкало понад два мільйони євреїв. Вже з перших днів окупації нацисти розпочали цілеспрямовані переслідування та масові вбивства цивільного населення. Перші криваві «зачистки» здійснювалися айнзацгрупами, зокрема на території Галичини. Лише протягом першого тижня окупації у Львові внаслідок організованих нацистами погромів загинули тисячі людей.
Політика так званого «остаточного вирішення єврейського питання» призвела до винищення єврейських громад у гетто та таборах смерті в багатьох містах і містечках Східної Галичини та інших регіонів України. Серед наймасовіших місць убивств — Бабин Яр у Києві, Богданівка та Дальник на Одещині, Дрогобицький Яр у Харкові, Кам’янець-Подільський, урочище Сосонки поблизу Рівного. За підрахунками істориків, на українській землі було знищено близько 1,5–1,6 мільйона євреїв — майже 70% довоєнної єврейської спільноти України.
Голокост — це символ нелюдської жорстокості, безмежного болю та непоправної втрати. Пам’ять про ці злочини є нашим моральним обов’язком і застереженням для майбутніх поколінь. Сьогодні Україна знову переживає війну та протистоїть повномасштабній агресії Російської Федерації. Масові вбивства мирного населення, катування, переслідування за прагнення свободи й самовизначення, знищення міст і сіл, ядерний шантаж — ці злочини проти людяності не мають терміну давності й обов’язково отримають правову та історичну оцінку.
Ми зобов’язані пам’ятати жертв Голокосту. Ми маємо залишатися єдиними та сильними. Наш обов’язок — протидіяти будь-яким проявам геноциду й насильства, щоб трагедії, подібні до цієї, ніколи більше не повторилися.
